Біля річки, де стоять берези,
Мавка кинула свої аскези.
Хлопця палко полюбила,
Цим коханням, хоч би не згубила.
Кожний вечір вижидала,
Чари свої готувала,
Їй сама природа звітувала,
Бо тихенько вартувала.
Хлопець йде, повіє вітерець,
Розкриває запах ввесь чебрець,
Мавка тихо підкрадеться,
Солодко до парубка озветься.
Тільки на вуста погляне,
Зробиться немов би п’яний.
Покидає ніч…вже промені світанкові,
Він не надивиться на очі волошкові.
20.03.2021
2 коментарі “Мавка”
Гарно та цікаво.
Дуже дякую