Схилились верби побіля річки,
Зібрала мавка латаття в стрічку,
Сьогодні будуть горіти щічки,
Яскраві зорі квітчали нічку.
Чекала хлопця і кожний вечір,
Просила вітер сигнал подати,
Осики листя тихенький шелест,
Чи свіжий запах повіють трави.
Стрічала й швидко за руки брала,
Манливо жалась, отак відразу,
Палке бажання, цілунків спалах,
Немов потрапив у дивну казку.
Йому ось тільки в ці очі глянуть,
Відразу стане неначе п’яний,
Лиш сонний місяць, втонув за хмару,
Сильніше пахне чебрець духмяний…
На ранок ро́си устелять землю,
Проміння тепле голубить тіло,
В обіймах ніжно тримає ве́сну,
І називає, медовим цвітом.
Отямся згубить вона навіки,
І душу вкра́де, і ранить серце,
Таке кохання, лишень утіхи,
Почуй же, пташка про це, щебече.
Автор публікації
Титул: Яскравий коментатор
Титул: Небайдужий читач
2 коментарі “Мавка. Медовий цвіт.”
Гарно та цікаво.
Дуже дякую