Осінній дощик накрапає,
Зібравши хмари сіруваті,
Душі осяяний орнамент,
Не змиє сирості зухвалість.
Відтак полинувши у щастя,
Панянка втіху не відпустить,
Весна була їй як причастя,
На благо й осені спокуси.
Відколи жінка у розмаю,
Знайшла чар зілля на світанку,
Щоранку личко омиває,
Рокам не давши перевагу.
Полий же дощику рясненько,
Хай навіть листя опадає,
Життя любити, як мистецтво,
Погода всяка надихає.
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Яскравий коментатор
Достижение получено 04.04.2021Титул: Яскравий коментатор