Осінній дощик накрапає,Зібравши хмари сіруваті,Душі осяяний орнамент,Не змиє сирості зухвалість. Відтак полинувши у щастя,Панянка втіху не відпустить,Весна була їй як причастя,На благо й осені спокуси. Відколи жінка у розмаю,Знайшла чар зілля на світанку,Щоранку личко омиває,Рокам не давши перевагу. Полий же дощику рясненько,Хай навіть листя опадає,Життя любити, як мистецтво,Погода всяка надихає.
Daily Archives: 26.10.2025
2 posts
Надвечір”я, надвечір”я, Сонце йде відпочивать,Бачиш – обрій червоніє? Полум”я, як від багать. Надвечір”я, надвечір”я, Заколисує вітрець У саду та на подвір”ї Пелюсточки хризантем. Надвечір”я, надвечір”я, Вже ковзнули промінці І по квітах, і по гіллі, Зичили добраніч всім. 2025 р.