На гілочці листочки мерехтіли,
Залишились удвох не випадково,
Кохання запізніле в день осінній,
Тримало їх у просторі невтомно.
Вітрець заколисав, а у повітрі,
Ознаки незворотності похмурі,
На диво, неповторна є чарівність,
Летіти опадаючи назустріч.

4 коментарі “На диво…”
Так Прекрасно!.. Аж на душі стало світліше і затишніше
Наталія ви тонко помітили світло і затишок в почутті, що мені і хотілось висловити. Дякую!
“Она придет не зная преград” – Лиза, как хочется в єто верить!!!
Вдруг неожиданно, она всегда так приходит.