Замріяний у соннім спогляданні,
Угледів місяченько, там на тверді,
Троянду в оксамитнім сарафані,
Й красою захопився у натхненні.
Окрилена всміхнулася люб’язно,
Вся зіткана із ніжності й любові,
Побачила закоханості сяйво,
І трепетну міжзоряну самотність.
Щоденно милувався у мовчанні,
Сказати про кохання не посмівши,
Поділися слова десь полум’яні.
Та сипали амурові лиш стріли.
Все навпіл розділилося на ранок,
Враз вітер розібрався, громовиця,
Нутро затрепетало… а серпанок,
Поглинув найдорожче й загубився.
Затихло….та не бачить він троянду,
Немарно підкрадався лихий відчай,
Виводили вже зореньки прощальну,
Негодою убита його квітка…
Знов місячна осяяна доріжка,
На землю простилає, мов послання,
Коханої все мариться усмі́шка,
Як боляче…спізнитися з зізнанням.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
Яскравий коментатор
Достижение получено 04.04.2021Титул: Яскравий коментатор