Чомусь мимоволі, запав мені в душу,
Тож знаю, забути скоріш тебе мушу,
До болю… крізь сльози… пройти б того броду,
Не можу сказати прощай… я не можу!
Коли у півсонні захмарнім витаєш,
Й малюєш кохання чарівний орнамент,
І дихання чуєш, на відстані навіть,
І плинеш до нього в обійми ласкаві.
Ця сила тяжіння впливає на долю,
Хотілось спитати, чом саме зі мною?
Можливо все тільки омана й видіння,
Навіщо так міцно зв’язала надія?

4 коментарі “Ти запав мені в душу”
Так мелодійно і чуттєво! Западає в душу.
Дякую!
Поетично, щиро, сповідально….Є прояв бентежного світу Людської Душі, яка так прагне Кохання, прагне космічної Гармонії. Вражений
Дуже вдячна за коментар пане Валерій