Для голосування необхідно авторизуватись

Справа № 302 Справа Мухи і Пива

Справа № 302
Справа Мухи і Пива

Є в нашому місті один провулок. Не зовсім звичайний. А точніше, зовсім не звичайний. Там часто зникають люди. Ну не те щоб зникають. Просто заходять в нього і пропадають. Не назавжди, звичайно. Правду кажучи, і люди це не прості. Нічні тіні ― злодії.
Ніколи ще Кріс не був такий близький до провалу. А усе через що? Через якусь настирну муху і таке улюблене ним пиво.
Кріс висів за вікном розкішного маєтка і мріяв, щоб мотузка була досить міцною. Скрегіт крюка по даху і скрипіння мотузки говорили про зворотнє. Сьогоднішня його вилазка мала бути досить легкою і швидкою. Але із самого початку усе пішло не так, як передбачалося.
Спочатку Кріс забув рукавички. Потім, виявив, що не узяв набір алмазних різаків. Здавалося б, раз усе так не склалося, то краще було б повернути назад і кинути цю справу, посидіти вечір вдома, допити пиво. Замовлення-то дріб’язкове. Але Кріс наполегливо не помічав сьогоднішньої невдачі.
Коли парубок добирався до потрібного йому особняка, то не один раз зустрічав патрульних. Хоч зазвичай він рідко з ними стикався. Біля самого ж будинку були собаки. Кріс, звичайно, їх легко приспав ― м’ясо зі снодійним він завжди брав з собою. Проникнути в будівлю, як не дивно, труднощів не склало. Знайти необхідну дрібницю, а саме замовлену скриньку з золоченим різьбленням, теж вдалося досить легко. Тепер залишалося піти тим же шляхом, яким Кріс сюди забрався ― через вікно. Треба було всього лише спуститися по мотузці і тихенько сховатися. Але усе ця чортова муха!
Хазяїн будинку спав собі міцним сном, доки комаха, що дзижчить, не придумала сісти йому на ніс. А ви б не прокинулися від такого? Ось вельможний пан і підскочив з ліжка і забігав по кімнаті, прагнучи прибити нахабну комашку. Гуркіт перевернутих меблів і свічника, що впав, просто не міг не розбудити прислугу. Тепер у будь-який момент Кріс міг зіткнутися з кимось з мешканців маєтку. Не залишалося нічого іншого, як імпровізувати. Найближчим виходом назовні були балконні двері. Вискочивши на балкон, злодюжка з ходу перестрибнув огорожу і повис на стіні, утримуючись за виноград. Розмахнувшись і закинувши мотузку на дах, де та зачепилася гачком чи то за трубу, чи то за черепицю, Кріс вже тримаючись за неї почав спуск. Але, схоже, що невдача не хотіла відпускати парубка так просто: або снодійне виявилося недовгостроковим, або Кріс не розрахував дозу. Але собаки прокинулися. Знаєте, як це буває в страшних історіях про лиходіїв, коли герой схоплений і лиходій вирішує як же того убити усіма можливими способами? Ось Кріс і бовтався на мотузці на рівні між третім і другим поверхом, внизу, немов акули, кружляють собаки, що розлютилися, а у вікнах маєтка горить світло і не рівна година кому-небудь прийде в голову визирнути у вікно. А випите пиво просилося назовні.
Стрибнути з дерева означало відразу потрапити в зуби до псів, але при усій ризикованості Кріс не був настільки відчайдушним парубком. Продовжувати висіти за вікнами теж було б безглуздо. І Кріс прийняв єдине можливе рішення: він розгойдався на мотузці, відштовхнувся ногами від стіни і стрибнув якнайдалі.
А знаєте, що якщо стрибати над злими і голодними собаками, то вони стануть ще зліші і голодніші і неодмінно захочуть спробувати відірвати від тебе хоч би шматочок але, що дивно, парубкові цього разу пощастило і собакам залишилося жувати тільки відірвану штанину злодюжки.
Якимсь дивом парубок сходу перемахнув через огорожу і ніс до носа зіткнувся з міським патрулем. Патрульні очманіли не менше самого злодія і декілька секунд сторопіло моргали і намагалися зібрати очі в купку. Скориставшись їх замішанням, Кріс розгорнувся на сто вісімдесят градусів і дав драпака. Напевно, якби у цей момент ставили рекорд з бігу з перешкодами, то парубок неодмінно зайняв би призове місце. Бігти відразу до себе було ризиковано, тому доводилося петляти і всіляко заплутувати стражників, що кинулися в гонитву.
Коли Кріс нарешті досяг свого прихистку вже почало світати. Небо починало яснішати і на сході вже з’явився краєчок канаркового сонця.
Жив злодюжка в старій частині міста в напівзруйнованому кварталі, де колись розташовувалися міські і портові склади.
Кріс нарешті зміг перевести дух. Усе це сум’яття… ніколи ще не було такої нервової вилазки в кар’єрі злодюжки. Тільки на перших порах, але парубок вважав себе вже досить досвідченим злодієм. У свої двадцять три він вже провернув не менше сотні крадіжок, працюючи років з п’ятнадцяти.
Сівши на скриню, яка замінювала в його кімнаті на горищі покинутого складу і стіл, і шафу, Кріс дістав вкрадену дрібничку. Нічого особливого, а стільки через неї проблем. Ніколи ще парубок не розглядав замовлене так пильно: кругла скринька. З боків були якісь карлючки, точки, палички. Злодюжка підійшов до вікна, щоб трохи краще розглянути круглу коробочку. Несподівано, скринька вислизнула з його рук і, покотившись по підлозі до сходів, поскакала вниз, де приземлилася, глухо об щось стукнувшись. Кріс рванув вниз і, мало не стрімголов скотившись по сходах, кинувся шукати втрату. Скринька виявилася біля старих полиць складу, вірніше, її кругла кришка. Парубок почав шукати саму скриньку. Раптом щось тьмяно виблискнуло золотом під одним із стелажів. Кріс спробував дотягнутися рукою, але нічого не вийшло. Тоді злодюжка ліг на підлогу і підсунув руку під стелаж. Пальці наткнулися на круглий бік скриньки. Кріс протягнув руку, схопившись за оксамитову внутрішню стінку коробочки і сподіваючись дістати її з-під полиць, як раптом щось холодне обвилося навколо його руки, а сама скринька різко полегшала. Хлопчина поспішив витягнути її на світ божий. Так і є ― різьблена позолочена коробочка, з червоним оксамитом усередині, виявилася порожньою. Тільки круглий відбиток на оксамиті підказував, що в ній нещодавно лежало щось подібне до браслета або обруча. Кріс подивився на свою руку і завмер: навколо зап’ястка тепер обвивався тонкий золотистий ящір з маленькими оченятами-рубінами. Тепер вона вже не холодила руку. А швидше зігрівала.
Несподівано, очі-камінчики ящера яскраво спалахнули червоними вогниками.
‘Завантаження параметрів системи. Сканування.’ ― голос, пролунав нібито у Кріса в голові. Перед парубком засяяло повітря і набуло форми правильного прямокутника. З’явилися якісь строчки, побігли написи. А потім, шматочки життя з його світу замигтіли один за іншим. Несподівано, усе припинилося. ‘Сканування завершене’ ― вимовив все той же голос. На прямокутнику висвітився один єдиний напис: ‘Почати запуск? Так. Ні.’. Крис і сам не знав, навіщо вибрав напис ‘так’, але з цієї миті його життя різко змінилося. І, слід сказати, що в кращу сторону. У браслеті опинилося багато корисних сюрпризів і він не раз рятував злодюжку, який, завдяки такому подарунку долі, став першим серед ‘нічних тіней’. але про це як-небудь іншим разом.

1

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Lizuza

16
Коментарі: 0Публікації: 9Реєстрація: 19-08-2020