Я більше не казатиму «люблю»…
Не зможу і, напевно, не захочу.
Я не відкрию душу вже свою
Ні в світлі дня, ні в таємниці ночі.
Не вірю в те, що ось переболить.
Не вірю в те, що зникне це чекання.
Так жаль – в одну нещасну мить
Знайшлось для мене істинне кохання.
Я день за днем без упину молюсь
І тихо знов повторюю щоночі.
Щоразу я вмираю, як дивлюсь
В твої байдужі і холодні очі.
Як розказати всім, хто неправий:
Необережно і назавжди губить
Такий ось погляд рідно-неживий
Того, чиє розбите серце любить.