Для голосування необхідно авторизуватись

Розпач

Закралась в душу порожнеча, заполонила всі думки

Пустим зробила моє серце, твердим і хворим на віки.

Немовби осінь в хороводі на скроні сипле перший сніг

Злетіла б в гору – та не можу! І припинить не можу біг.

 

Так темно й моторошно поряд, і навкруги нема доріг

Кусає холод щирий погляд, туман під ноги босі ліг.

Куди я бігла? Я не знаю… За чим біжу? Не знаю теж…

Лише сама собі створила я клітку із колючих меж.

 

Я вже не вірю у свободу, то лиш міраж, то тільки звук

Не вірю, що прийде прощення від негараздів і від мук.

Упали з спини мої крила, як білим сумом по землі

Так сталось – того не хотіла, розтанули у сірій млі.

 

Немає в світі справжніх друзів, любові, щастя теж нема

Плекає кожен вир ілюзій, чекає все-одно зима…

Колись приходить одкровення – замерзло все і щезло все

Нема краси, нема натхнення, лиш так… тебе потік несе.

 

А на руках – міцні кайдани, боязні, кривди і брехні

Вросли в кістки, вросли у мозок і вже не скинуть їх мені.

Згаса вогонь, темніють ночі, можливо десь у глибині

Живе лише примарна мрія, що все було лише у сні.

4

Автор публікації

Офлайн 4 дні

lledim

48
Коментарі: 1Публікації: 12Реєстрація: 06-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 06.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій