Берег Прип’яті, сонлива ніч…
Квітень місяць страшенного року.
Смерть упала на тисячі пліч,
Забирала свій взяток до строку
У вікна і двері лізла вона,
Пощади не буде нікому
Реактор горів, як скажена, свіча
Ховаючи місто у димі їдкому…
Чорнобиль поглинула хмара гірка,
А язви болючі, все тіло вкривали.
Межа між життям і смертю тонка
А люди-мурахи від неї втікали.
Кого наздогнала, і в лапи взяла,
Комусь дарувала свободу…
Насправді, загиблим дала два крила,
Летіти у вічність, героєм народу.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 25-08-2020
