Вона дивилась у вікно,
І подумки кудись летить.
Можливо їх вже всеодно,
На час, годину або мить.
Вона постійно сумувала,
Й нікому відкритись не могла.
Можливо, когось виглядала,
Без когось жити не могла.
Вона дивилась в даличінь,
Немов когось шукала.
І мала безліч терпінь.
Бо дуже жовго вже чекала.