Я ще не відпускаю тебе в осінь…
Могла б… хотіла… мабуть, не пора.
Вона тобі у слід слізьми моросить,
Та над тобою два моїх крила…
Хоч і сама не відаю, а нащо
Тебе тримать під віями тепла?..
– Віддай його! – кричить, а я: – -Нізащо!
Не прожила його… не допила…
Іди собі, іди. Ну хто йому ти?
Невже так само навіснієш ти;
Невже навмисно так нещадно й люто
Між нас останні спалюєш мости?..
І я ще кидаюсь у те багаття –
Горить душа і серце, й рукави…
Я хочу так безмежно, так багато…
Я ще палаю… ще горю… а ти?
Для нього я свої лаштую крила –
То не суттєво з ким, нехай летить.
Я дихала й жила ним… я любила
Не вміє жодна осінь так любить…
Автор публікації
Коментарі: 4Публікації: 4Реєстрація: 03-08-2020
