Лірика кохання Поезія Коханому автор Марина Саєнко|Опубліковано 18.08.2020 Коханому Ти спитаєш: кохаю? Знову я промовчу, Як свіча догоряю, Мов метелик лечу… Я долаю кордони, Забобони, межу, І кажу, мій хороший, Я без нас пропаду… Ти всміхнешся чарівно, Лиш притиснеш сильніш. Скажеш, ти моя пташко, Ну чому тріпотиш? По очах прочитаю, Я безмежну любов Від палких поцілунків Розтану я знов. Моє серце в тенетах! Знаю не віддаси! Ти його напуваєш У нектарах роси. Твої очі бездонні, А вуста – глибина, І коли їх торкаюсь Не бачу і дна…. Піднесеш до Парнасу Мене уві сні, Знаєш, інших не треба Коханих мені. 3 Автор публікації Офлайн 5 років Марина Саєнко 84 Я не хотіла бути поетесою, Але стою ось зараз перед вами... Коментарі: 12Публікації: 29Реєстрація: 17-08-2020 Небайдужий читач Достижение получено 23.08.2020 Титул: Небайдужий читач Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій Бронзове перо Достижение получено 17.08.2020 Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Опубліковано 23.12.2021 Де ти. доле блукала? Де ж це ти, доле Довго блукала, Лісом чи полем Та й обминала? То посилала Смуток і болі, Горем лякала Ти мене, […] 5
Опубліковано 28.08.2020 Бувають люди 1 Коментар Бувають люди,як трунок смертельний. Тягучі й п’янкі,мов тютюн та вино. Бувають люди безмежно- веселі. Таких дуже часто знімають в кіно. Бувають люди […] 3