Чекай…Невтомно виглядай з дороги… І я прийду. Осіннім листопадом пройдусь колись квітучим пишним садом, пожовкле листя скинувши під ноги. А потім, як зима морозним дивом прикрасить вікна, снігом все засипле, почуй, як віхола шепоче сипло. Цей спів єдиним стане лейтмотивом всіх днів й ночей в очікуванні дива. Та в час, […]
Daily Archives: 18.08.2020
82 posts
Как зеркало асфальт, По крышам дождь играет, Она обиделась, Я не пошёл за ней, Сценарий непростой, Какая-то анархия, У нас не миражи, А просто нервов бой, На зло простишь мне всё, Прикинусь я романтиком, Вино, цветы, звезда, Соседи не заснут, Игра без дураков, Обычная фантастика, Ты муза бытия, Я ключ […]
Міліарди вікон, міліони зим… Прокидайся! Прокидайся жити!… Сніг розтане у твоїм теплі… Божевільне життя… В ньому ми усі божевільні, І біжу від тебе я, Й знов до тебе уповільнено…. Епізоди зіпсовані, Спробуй їх відновити… Спробуй знов у повторі… Не повторюй помилки… Божевільне життя, І дорога від зими у літо, У […]
прикупи старий диск на якійсь барахолці. тебе досі ненавидять. а я просто мовчу. вище швидкість і тиск, в старих спогадах вражена немов зомбі у натовпі. це дарма вбитий час. але світ цілий наш. немов світ цілий наш. білим – по -чорному бачили напис? в місті ненавидять добрих людей! білим по […]
Ви ховали мене живцем, Не розуміючи, що я – насіння. Добивали брехливим слівцем. Але все ж віднаходжу спасіння. Ви точили гострючі ножі, Я ж натомість оголюю спину. Бо душа непідвладна іржі! Хоча й знає присмак полину… Вам не стратити віру в людей. Розіп’яти не дам вам довіру. Здобула вже такий […]
Двері зачинені… Відчинені двері. І вже не зима, тому й вічна минає… В відчинені двері, зайшов мовчки протяг, зайшов нишком протяг, і холодно стало… небо не падай, живи моє небо, моє небо живи навіть коли я вмираю… небо моє видно в вікна і двері, двері зачинені. зима вічна зникає… тим […]
Додивилась ти виставу, пий до ранку гірку каву, тільки осад лишит суть, з усіх стін стікає ртуть. гірка. мабуть….. в гості таких , як ці,з вистав,не звуть…. мили мило меломани, час усі лікує рани мало буде тобі раю, то тримай своє кохання… до серця ближче… бо як скло, камінням […]
Барвами, барвами, Мiста стародавнього Я намалюю тебе. Смуглявий, гарячий, Блукаєш з гiтарою Мiж квiтучих алей. Сьогодні засмучений, Очiледь-ледь заплющенi, Чи мрiйливо примруженi – Ти… Я не знаю як до тебе прийти… Але ти… Руйнуєш спокiй мiй Блукаєш з гiтарою, Барвами нiчних зiр напиши Свiй пароль i код захисний, Я зiллю […]
#щосьстареньке #Про_милу_дівчинку Так дивно, весна починалася. інакше вона не могла. тікала зима й поверталася, аж поки назавжди пішла…. Так дивно весна починається і зелень полізла з землі, Ти йдеш, немов в небі літаючи, немов ангел малий по ріллі…. Босоніж біжих в диких травоньках, співаєш, мов в старому кіно, спитала маленька, насправді […]
Місто старе заснуло так міцно… Спи, мила, спи, спокою юність не знає…. Серце навиліт, а небо включає в повторі весняні дощі…. такі давні рядки, ти скажеш мені, “скільки не пройшло часу, як в той день вмираю.” а я скажу тобі…. а мені скаже вона. як моя сестра. як колись мама […]
Час. В нім вибухне нова весна. Й божевільне п”яне літо…. І душа буде жива, усмішки несамовиті.. Що було,що не було, епізоди неповторні, перефарбуй коси в чорний…. Ненаписане кіно…. Що було,що не було, що не було – все зникало. Мила була осінь, гарна, І з собою не позвала…. За зимою все […]
Прекрасні, тендітні, шалені, гарячі, так високо вгору літають невчасно, прекрасні і сірі розкинули крила, попід самі зливи – тендітні птахи…. із жовтня до квітня цвіте тобі втіха – шалені, гарячі,згорають у травні останні тюльпани. Цвіти. і напишеш новітні романи….. блукаю по лісу з букетом жасміну, там лілії, фрезії, там розкинули […]
Осипається дерево часу Наче листям, подіями й снами… Залишаються вчинки і фрази, Лише ті, що живуть разом з нами. Одні живлять і зцілюють душу, Інші ранять: раптово, навмисне… Сум і радість – безсмертне подружжя, Відпускати для серця корисно Біль, образу і все непотрібне, Пам’ятати – важливе, хороше, Берегти – неповторне […]
Холодний вітер, мов ніж, пронизував тіло згорбленої жінки, яка одинокою постаттю завмерла біля свіжо висипаної могили, виривав з – під чорної хустини пасма сивого волосся, обморожував зблідлі щоки, та вона, здавалось, навіть і не відчувала цього, оскільки це було ніщо в порівнянні з тим горем, яке зараз заставляло серце просто […]
(не вигадана історія) Котрий рік поспіль на могилі рідних брат намагається достукатись до серця своєї сестри, не зважаючи на те, скільки болю та страждань довелось стерпіти через неї. Та він готовий заплющити на все очі, забути, викинути геть зі свого серця всі образи, лише б порозумітися з сестрою, бо вона […]
Вперше Галина зустрілась з Андрієм на музиках. Він з першого ж погляду привернув її увагу, хоча й сам із зацікавленістю спостерігав за дівчиною. Але того вечора парубок так і не наважився підійти до неї, а на наступний день дівчина змушена була приймати старостів від ненависного їй Степана – то була […]
История наша. Я выпила эту чашу до самого донышка, Но вытекло счастье наше сквозь узкое горлышко. Ходила по тонким линиям, падала в пропасти, Рассыпалась белым инеем пытаясь наш мир спасти. Кому это надо? Такая награда – Подгнившее яблоко с райского сада. Спасение наше – та горькая чаша Любовного яда поднимет […]
Я пам’ятаю: літо і вона… Якийсь лікер. В руках куль-бабки. Вона читала віршики Франка. Хмільні рядки втопали в безпорядку. Мій Господи, яка ж вона смішна! Смішна і мила. П’яна і беззахисна. Ну де ж, Франко, кінець твого вірша?! Поезія красива, та ненависна! Не можу втриматись. І кидаюсь на губи. Збиваю […]