Для голосування необхідно авторизуватись

Я і ВОНО

Давно помічаю, що є все одно

У кожного Я – таємниче Воно.

Як тільки-но Я заведе монолог,

Воно вмить показує, хто в храмі бог.

 

Воно – несвідоме, як «річ у собі»

Латентно з свідомим своїм в боротьбі,

Подібно коню, що тяжіє за ріг

Звернути в розпуття чуттєвих доріг.

 

І спосіб єдиний тримати коня –

Щоб вершник попругу свою не роняв.

Та лиш несвідоме влаштовує нурт,

Свідоме стає мов покірний манкурт.

 

Удвох розділяють тілесний чертог.

Тож Я-монолог – це завжди діалог.

Мені підливає чуттєве вино

Воно у сатині свого кімоно.

 

Марґо Ґейко

3

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Марґо Ґейко

51
Коментарі: 1Публікації: 16Реєстрація: 21-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 31.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій