Душа стомилась від чекання,
Благає спокою вона.
Щодня, щоночі в вир бажання
Пірна, та не сягає дна…
Так ждуть народження дитини,
Повернення під рідний дах,
Тепла коханої людини,
Видінь, які приходять в снах.
Далеко щастя десь блукає,
Мов зірка в небі, мерехтить.
Та ось зненацька наступає
Здійснення незбагненна мить.
І серце тане в насолоді
І розчиняється у ній,
Дивуючись покою, згоді
І тихій радості своїй.
©Марина Губарець
Автор публікації
Коментарі: 17Публікації: 24Реєстрація: 06-10-2020
Достижение получено 07.10.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
