Тіні в сутінках незримі,
Повертаю знову вас,
Та приходьте не для рими,
Нам прощатися вже час.
Розступіться мрячні тіні,
Зникніть з обрію навік,
З переливами тремтіння,
Лийтесь з човника повік.
Хлиньте образи бентежні,
В смуток взявши кутик губ,
Любі та беззастережні,
В жар кохання, в клекіт згуб.
Ще згадаються розмиті,
Риси страчених облич,
Їх серця слізьми обмиті,
Мертвим сяєвом зіниць.
Розступіться мрячні тіні,
Із закляттям мертвих снів,
Розведіть палке горіння,
Із давно забутих слів.
Мов цезура між рядками,
Перса сповнюють життям,
Руки сплетені руками,
Сонце віддане устам.
Знаю, ти прийдеш Авроро,
З думи висотаєш жаль,
Осяйна і Світозора,
З поцілунком крізь вуаль.
Розійдуться мрячні тіні,
Згинуть з обрію навік,
І тебе візьму в обійми,
Як новітній чоловік.
Автор публікації
Титул: Автор місяця (Червень 2020)
14 вподобання користувачів у червні
Титул: Яскравий коментатор
Титул: Небайдужий читач
5 коментарів “РОЗСТУПІТЬСЯ МРЯЧНІ ТІНІ”
Цей значно кращий. Я би за нього не 1 лайк ставила, а цілих 100. Але не можна.
Дякую Вам.
Містичний якийсь! Дуже гарний!
У Гейне є подібна гармонія.
Поздоровляю з визначенням видавця, цього твору, як найкращого. Успіхів Вам, творчих злетів і наснаги.