По ворогах стріляю – кажуть, що я золота.
Я не хотіла до армії, просто хотілося так,
Щоб у своїй країні жилося без біди.
Світом керують лиш гроші. Отже, й вони золоті.
Золото сиплеться й сиплеться – ворогу не шкода.
Дивно, але очевидно: буде тривати війна.
Очі засліплюють спалахи, вуха шматує рев.
Перегниває те золото, що опадає з дерев,
Та не стає непотребом, на відміну від тих мертвих тіл,
Які за свій злочин зігріються у моїй холодній землі.
Фото автора Matthew Hintz: https://www.pexels.com/uk-ua/photo/9845023/
Автор публікації
Учасниця багатьох поетичних конкурсів та проєктів, серед яких Молодіжний конкурс «Поетична весна»-2023 (3 місце), «Дива трапляються, коли в них віриш» 2022 (2 місце) та VIIІ Конкурс поезії та авторської пісні «Хортицькі дзвони» (спецприз «Надія конкурсу»). Мова творів українська і англійська. Читала один зі своїх англомовних віршів на IMAGINE with ENGin LIVE.
Яскравий коментатор
Достижение получено 04.07.2020