ГОРДА ТРОЯНДА

 

У міському парку, поблизу невеличкого блакитного озера, де вода була чиста мов сльоза, росла розкішна червона троянда. Кожного ранку вона любила милуватися своїм зображенням і вважала, що кращої від неї годі й шукати. Вітер пестив її пелюстки, а ранішня роса змивала з неї пил і втому.
– Яка ж я прекрасна! Яка ж я чарівна! Яка ж я неповторна! – самозакохано говорила троянда, дивлячись у воду, ніби у дзеркало. Недарма мене називають королевою квітів.
Її пиха і самовпевненість не притягувала, а відштовхувала. Та і не було схоже, щоб вона від цього занадто страждала. Її більше хвилювала власна зовнішність, думка оточуючих про неї, вона раділа кожній своїй перемозі і відверто кепкувала з тих, хто не намагався виставляти себе на показ, а жити звичайним буденним життям. Буденність лякала садову чепурушку. За буденністю вона боялася втратити свою привабливість та п’янкий аромат. Червона троянда почувала себе на сьомому небі від щастя, коли відвідувачі звертали на неї свою увагу. У розмовах з своїми сусідами про вічну молодість, троянда завжди говорила:
– Яку дурницю ви всі говорите! Старіння ніколи не буває і ми ніколи не зів’янемо! Ми залишимось такими назавжди!
– Проти часу ми безсилі.
– Дурниці. Якщо припиняється, дощ то і час можна зупинити! У крайньому випадку я спробую. У мене все вийде. Ви дарма сумніваєтесь.
– Не трать своїх сил на те, що змінити уже не можна! – переконували її інші.
– Усе гаразд! Я справлюсь.
Всі тільки посміялися з неї і більш не стали продовжувати цю безглузду дискусію, адже по суті, вона була схожа на казкового персонажа Дон Кіхота, який воював з вітряними млинами .
Купатися у лаврах слави, троянді довелося недовго. Коли настали перші холоди, сонце стало менше гріти землю і її листочки почали потрохи опадати. Червона троянда не могла зрозуміти у чому справа і що з нею в решті – решт відбувається. Червона красуня все рідше і рідше милувалася собою, їй не хотілося вірити, що все про що говорили її знайомі, це дійсно правда. Троянда кожного разу, коли виглядало сонечко, намагалася вловити хоч декілька його яскравих промінчиків, щоб відновити свою попередню красу та всі її старання були даремними.
– Ні! Я не здамся! Я ж красуня! Я ж королева квітів! Сонце, світи яскравіше! – командним тоном промовила квітка, яка з останніх сил хотіла показати всім, що лише вона є центром Всесвіту і цей Всесвіт повинен крутитися лише навколо неї.
– Вгамуйся і приборкай свою гординю! – радили інші.
Троянда нікого не слухала. Вона була твердо впевнена у своїй перемозі.
Наступного дня червоної троянди не стало. Вона засохла так і не пізнавши щирості і відкритості до інших, а головне так і не позбулася своєї гордині .

3

Автор публікації

Офлайн 4 тижні

Наталка Яковлева

153
Коментарі: 10Публікації: 63Реєстрація: 17-07-2018

Автор місяця (Серпень 2019)

Досягнення отримано 21.09.2019
Публікація автора набрала 4 вподобання у серпні

Срібне перо

Досягнення отримано 21.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: