Для голосування необхідно авторизуватись

Монолог закоханої жінки

Написала просто після перегляду фільму

Тебе я кохаю і досі,
Байдуже, що линуть літа.
Кохання- не страва в підносі,
Змінилося моє життя.

Тебе я і досі кохаю
Чому мовчиш ти в сивій далині?
Чи може ти іще когось чекаєш?
Скажи! Дай відповідь мені!

Не боляче! Не боляче! Не бійся!
Переді мною совість твоя чиста.
Дарма, що джентельменом не вродився,
Зате кар’ єра, мов сльоза іскриста.

Не джерело ти! Ні, не джерело!
Моєї спраги, ти не утамуєш.
Ти те, що русло не знайшло,
Примарну перемогу ти святкуєш.

На вічній, вічній мерзлоті,
Свої амбіції ти пишеш.
В непрохідній своїй пітьмі,
Слова пустий є звук, не більше.

Що ж тішься! Видужала я!
Тебе я вже не потривожу.
Змінилося моє життя,
Назад вертатися не хочу.

3

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Наталка Яковлева

213
Коментарі: 12Публікації: 64Реєстрація: 17-07-2018

Автор місяця (Серпень 2019)

Достижение получено 21.09.2019

Титул: Автор місяця (Серпень 2019)

Публікація автора набрала 4 вподобання у серпні

Небайдужий читач

Достижение получено 08.08.2018

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

4 коментарі “Монолог закоханої жінки”