Монолог закоханої жінки

Написала просто після перегляду фільму

Тебе я кохаю і досі,
Байдуже, що линуть літа.
Кохання- не страва в підносі,
Змінилося моє життя.

Тебе я і досі кохаю
Чому мовчиш ти в сивій далині?
Чи може ти іще когось чекаєш?
Скажи! Дай відповідь мені!

Не боляче! Не боляче! Не бійся!
Переді мною совість твоя чиста.
Дарма, що джентельменом не вродився,
Зате кар’ єра, мов сльоза іскриста.

Не джерело ти! Ні, не джерело!
Моєї спраги, ти не утамуєш.
Ти те, що русло не знайшло,
Примарну перемогу ти святкуєш.

На вічній, вічній мерзлоті,
Свої амбіції ти пишеш.
В непрохідній своїй пітьмі,
Слова пустий є звук, не більше.

Що ж тішься! Видужала я!
Тебе я вже не потривожу.
Змінилося моє життя,
Назад вертатися не хочу.

2

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Наталка Яковлева

153
Коментарі: 10Публікації: 63Реєстрація: 17-07-2018

Автор місяця (Серпень 2019)

Досягнення отримано 21.09.2019
Публікація автора набрала 4 вподобання у серпні

Срібне перо

Досягнення отримано 21.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: 

3 коментарі “Монолог закоханої жінки”