Для голосування необхідно авторизуватись

Набат зболілої душі

Михайлів день. І незалежності пологи.
Перейми перші, і народження народу.
Попереду пекучий біль, тривоги.
Бій непростий за завтра і свободу.
Набат Михайлівського розтривожив ніч,
Будив від сну міцного Україну.
Зійшлись мільйони. Стали пліч – о – пліч
Старі і юні. Стали до загину.
Не спинить ні мороз, ні водомет,
Єдина мрія розправляла крила!
Це мить єднання! Істини момент!
Яка тоді єднала всіх нас сила!
Народ мій був міцний, швидкий кулак,
Згуртований, готовий йти до бою.
А що тепер? Сьогодні, що не так?
Хіба в зневіру впали ми з тобою?!
Хто цю байдужість сіє поміж нас?
Хіба ми вправі зрадниками стати?!
Будив Майдан народ! Будив Тарас!
Як можна нашу волю поховати?…
Ми мовчимо! Нас б’ють – ми мовчимо!
Нас одягають у міцні кайдани.
Ми тліємо уже – не горимо,
Хоч ще печуть нам втрат болючі рани.
Нас гнуть, ламають, рвуть на мотузки.
Ми ж мовчимо… Не чутно навіть стону.
Ковтаємо “відосики” – казки
І у брехні все глибше душі тонуть.
Вдягли на нас навиворіт кожух
І правду перекручують рубцями.
Смердить в повітрі знову «руський дух»,
А ми ніяк не прийдемо до тями….
3

Автор публікації

Офлайн 7 місяців

Наталія Гузнак

292
Коментарі: 22Публікації: 114Реєстрація: 12-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 14.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 21.04.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій