На решето років життя
Ми пересіяти не в силі.
В нім є образи і сміття,
І дні, від радості тремтливі.
Забути біль і відпустить
Не просто дуже нам буває.
Якась гірка і давня мить
Колючим спомином штурляє.
Несемо пам’яті вантаж,
Який гірчить, не відпускає.
І як набридливий міраж,
Про себе знову нагадає.
Як викинуть минулі дні,
Що не дають душі спокою?!
Ховає «вчора» у імлі
Галуззя, пройдене тобою.
І ти бредеш по ньому знов,
Хоч дуже хочеш оминути…
Надія, віра, і любов –
Круг рятівний протиотрути.
Забути біль і відпустить
Не просто дуже нам буває.
День новий. Сонячна блакить
Зневіри стіну пробиває.
На решето років життя
Ми пересіяти не в силі.
Та дуже хочу вірить я:
Пройду свої щасливі милі!