Із дитинства всі ми родом, Всі маленькими були. Міряли калюжі бродом, Всіх котів у двір несли. Все було: коліна збиті, І розірвані штанці. Чужі вишні соковиті, Прудка ящірка в руці. І не завжди нам до школи, Йти хотілося… Ова! Не забудеться ніколи, Дивовижна та пора. А тепер лиш подивіться, […]
Daily Archives: 13.05.2020
23 posts
На решето років життя Ми пересіяти не в силі. В нім є образи і сміття, І дні, від радості тремтливі. Забути біль і відпустить Не просто дуже нам буває. Якась гірка і давня мить Колючим спомином штурляє. Несемо пам’яті вантаж, Який гірчить, не відпускає. І як набридливий міраж, Про […]
Співаю Заспіваю пісню про любов, ожививши думоньки весною, від якої щастям знов і знов у житті лиш тиша є зі мною. Заспіваю пісню про любов запаливши серденьком надію на тепло обіймів і розмов, адже кожній зустрічі радію! Хай сьогодні я зустріну сум і забуття, то вже завтра — милий погляд, […]
Берег кохання Незабутні очі чарівні твої кличуть серед ночі линути в краї ті, де соловейко пісню заспівав і любов маленьку нам подарував. Поринаю в космос фантастичних мрій, як почую голос мелодійний твій. Сяють від світання верби у воді, адже від кохання ми завше молоді. Пригадай те літо, дивлячись на квіти […]
Цілу ніч не спала, встала я раненько. Ніби і здорова, та болить серденько. Ти мене покинеш, вже нецікавеньку. Уже покинув… Всі спогади у пам’яті зринають вдень стихійно. Твої слова несказані я згадую постійно, Твоє гучне мовчання римуючи потрійно, Мій біль римуючи… Аби не чути тиші, я затуляю вуха. Душею володіють […]
О, Кам`янцю древній, всемудрий, могутній, Шануєм твою сивину! Під Товтр старих гомін та Смотрича лютню Ти казку зберіг не одну. Легенди живуть тут на кожному кроці, Їх всі знають Товтрів кряжі, Все но̀ві і но̀ві… У кожному році Їм ліку не буде й межі. Одну з цих легенд […]
. . КВІТНЕ У БУЙНОМУ ЦВІТІННІ ЗАПАШНИЙ БУЗОК… . .У чудову неповторну мить квіткової весняної пори квітне – розпускається у буйному цвітінні запашний БУЗОК з дивовижним ароматом – на всеньке моє подвір’я! Білі, бузкові, лілові, фіолетові гарні суцвіття, як барвисті китиці, ніжно похитувалися […]
А мені Вас не вільно кохати, Та любов – то отрута моя. І від неї мені би вмирати, Але ні! От живу з нею я. А мені Вас не вільно любити, Те кохання- то пекло, чи хрест? Та, скажіть, що мені ще зробити, Щоб із серця Вас вигнати геть? Я […]
Я пропахла до ниточки Вами, Моє серце Ваш любить парфум… Залишилися сни тільки снами, Й силуети нас двох серед дум. Я пропахла до йоти, до грама, Як забути тепер Вас, скажіть? У думках шлю свої телеграми, Тільки й мрію про зустріч, про мить… Тільки час невблаганно тікає, І годинник […]
Допиваєш «Вдову Кліко», Ти сама у просторому залі. Ніч вмикає своє кіно, Мчаться вдаль голубі магістралі. І ховаєш в вині печаль Запиваючи біль ковтками. Ти – ображена на весь світ, Нині ти заночуєш в мами. Все розкажеш (а, може й ні), Тихо плакатимеш в подушку, Тільки зорі в холоднім вікні […]
Вона ішла, немов писала оду, Упевнено ступала по землі. Вона ішла й не бачила народу, Тримала міцно телефон в руці. Чи ще чекала, що таки подзвонить? Чи ще надія не далась взнаки́? Вона ішла – три кроки до свободи, А може, два – до болю й самоти? Так граціозно йшла […]
Зустріч по одязі…Дивно, не правда? Бо одяг прикриє лиш тіло твоє. Та в одязі може, й не тепло завжди, Бо гріє не светр, а щось потайне… Зустріч по одязі…Як все банально, Стараєшся бути «у тренді» завжди. Про вади свої забуваєш моральні, Бо йдеш «від кутюр» до своєї мети. А одяг, […]
Коли усміхається жінка, То сонце виходить з-за хмари І б”є в золотії литаври, Коли усміхається жінка. Як в жінки сльоза на обличчі Й душа її плаче від горя – Навколо все сіре й порожнє, Як в жінки сльоза на обличчі. Як світлої радості хвиля Жіноче єство огортає, То серденько ніжно […]
Любила весною носить она шляпки, Симфонию звонкой капели, По детски играла с лучами вдруг в прятки, И птиц она слушала трели. Сбегала под дождь она летом босая, В цветном сарафане, ликуя, В глазах озорных блики рос отражая, Твист с каплями утром танцуя. Осенним ветрам напевала сонеты О теплых краях в […]
За обрій – сонце, Мов розжарений бурштин. З-під хмари місяць трусить сизий попіл. У плетиві незайманих стежин Не відчуваю навіть власних кроків. Затишно Легко… Одуд в чагарях тепло віщує І бузки налиті. А трави потонули в цвіркунах: “Цить-цить!” – пульсує в сутінках щомиті. ©
Тюльпановий дощ – на волосся сріблясте конвалій. Три качки над шляхом розтяли намоклу блакить. І ми, пригорнувшись, край поля у травах стояли, Дивились, як збіжжя тюльпановий дощ золотить. ©