Потрапити просто в тенета солодкі кохання,
М`якенько так стеле доріжку туди Купідон.
Та тільки веде стежка та найчастіш до страждання,
Завжди сил бракує здолати отой Рубікон.
Чим вище злетиш ти на крилах любові до неба,
Тим буде болючіш летіти знекровленим вниз.
Мабуть, для кохання теж мудрості трішечки треба,
Хоч важко буває уникнути в долі реприз…
І кажуть` здавна недаремно, мабуть, усе ж люди,
Що серце і розум окремо живуть зазвичай.
І слухати розум закохане серце не буде,
І ти про розважливість й мудрість його не питай.
А потім розбите докупи ніяк не збереться,
Болить і страждає… хоч винне, напевно, саме.
Коханн як кара чи як нагорода дається?!
Це Всесвіту таїнство мало із нас хто збагне…
