Для голосування необхідно авторизуватись

Зозулька

Зозулька

Закувала зозуля ,а в мене затиснулось серце,

У душі перетнулись і відчай, і гордість ,і страх,

Бо на мене дивились два милих блакитних озерця

І читали неспокій в моїх зволожнілих очах…

«Ти почула, мамусю, як щойно зозулька кувала?

Певно, знову яєчко в гніздо підкидала чуже…

Хіба може так бути, щоб мама про діток не дбала?!

Мама ж любить-голубить…Невже так буває? Невже?!

Мама ж мила, привітна, хороша і злагідним серцем

І безпомічну крихітку може хіба залишить?!»

Запитально дивились на мене блакитні озерця :

«У зозульки сердечко за діток своїх не болить?»

…І побігло дівчатко, уже й не чекаючи слова,

Мов маленьке, стрибуче, допитливе, щире зайча…

Обірвалась на тім ця пекуча нестримна розмова,

Бо, насправді, малеча, зозулькине ти дитинча…

Лиш три рочки було, як зозулька твоя полетіла.

«Не такий. Не така.Все набридло»–буває…Життя…

Тебе в татка на ручках так просто собі залишила

Й до сьогодні забула своє дорогеньке дитя…

Час ішов. А у татка меленька красуня зростала

Закінчила садочок і вже ти пішла в перший клас.

А зозулька і далі так близько від тебе літала—

Й хоч би раз подивитись прийшла, хоч би раз!

Татко ж жив попри підлості всі і обмани,

Час розвіював біль,наче сірий задушливий дим,

Та у долі на нас вже свої намічалися плани—

І зустрілись ми з татом—два серця із болем одним.

Усі мінуси вмить нам самі помінялись на плюси,

Бо побитий життям знає добре усьому ціну.

І тепер я уже для двох діток матусею звуся,

Тато ж любить мене, як найкращу, єдину, одну!

…А зозулька літає..Їй якось спокійно кується

Оченята забула, й волоссячко це золоте…

Не болить їй зозульчине крихітне серце,

Що в чужому гніздечку її дитинчатко росте…

2

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Наталія Сафіуліна

25
Коментарі: 0Публікації: 14Реєстрація: 29-03-2020

Бронзове перо

Достижение получено 29.03.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій