Насправді, я уже не та,
І промайнули роки, як ті кроки.
Душа тріпоче, щастям осяйна,
Так хочеться не знати ще мороки.
Та час невпинно змінює усе:
Світогляд, мрії наші, сподівання.
І не скажу, що помилка все це,
Бо жити треба в ритмі “нечекання”.
Коли життя для тебе миттю є,-
Живеш у щасті, забуваєш горе.
І день прийдешній радує тебе,
Готовий знову рушити у гори.
Чекать не можна – треба просто жить…
Любити, вірити, надіятись на чудо…
Свій час не треба згубно марнувать
Того, що було – завтра вже не буде.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 126Реєстрація: 31-08-2020
Достижение получено 13.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
