Мати вчить малого сина: — Кепку не знімай, Макар. На дворі пекуче літо, Буде сонячний удар! Син до матері кидає: — А сама вдягнула ти, Якусь маєчку тоненьку, Не покрила голови. І такі короткі шорти, Мабуть тільки в тебе є. То скажи мені, рідненька, Сонечко тебе не б’є?
Daily Archives: 01.09.2020
70 posts
— Ти подуй на мої рани, Своєю вірою в життя. Бо душа горить роками, Яка не знає каяття. На оті криваві. Бачиш?… Вони не гояться, облиш… — Ти не так усе тлумачиш, До мене серцем не гориш. За́вжди поруч я дитино Чому мене не бачиш ти? Я в молитві щохвилиннно, […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/buvav-tut-plyazh-dlya-kachok/ По воду, по водиченьку до джерела прийшов, а ще вмивав в ній личенько на березі тут знов? Тече тут із джерельця швиденькая вода, а Матір Божа із Дитям його охороня. Продовження: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/bryunetky-blondynky/ 21.07.2020-1.09.2020 Світлина автора, міське озеро, Івано-Франківськ.
ХІІ Вона слухала осінь… М’яке та тепле сонячне проміння повільно стікало з Настусиного обличчя. Вона стояла на галявині сільського парку і підставляла свою веселу фізіономію осінньому сонцю. Уроки закінчилися, а йти додому так не хотілося. Тут у парку була незвичайна та святкова атмосфера. Кленове листя, отримавши власну дозу сонячного світла, […]
Якось ти прокинулася – а тобі 40. Чи ти прокинулася від того, що тобі 40. Річ, правда, не в твоїх 40. Але ти прокинулася (власне, це вже непогано; власне, як і твої 40). Просто ти врешті прокинулася й усвідомила, що, в принципі, половину твого земного життя вже пройдено… віджито… половини […]
Ти п’єш з коньяком, а я — з молоком. І десять шматків шоколаду. Замрій щось легке, злови щось стрімке За дев’ять секунд зорепаду. Як хочеш — злітай і часу не гай. За вісім хвилин до світанку, Без жодних питань і зайвих вагань, Сім кроків зроби цього ранку. За прикладом зграй […]
. . ПЕРШОВЕРЕСЕНЬ . .А Першовересень вкотре завітав . .До хлопчиків й дівчаток на гостини, . .Зі святом дзвоника щиро привітав. . .А квітів як багато! І родини. . .Дівчата – модниці, хлопці – парубки, – . .Усміхнені, веселі, йдуть до школи, . .У […]
Члена! Член-корреспондента званье Стоит выдумка моя: Сопоставить дар поэтов С блудом ихнего ж лица. В чем низменней страсти омут Повергается творец, Тем сильней перо евоно Возвышается – пи..дец! Будь то Пушкин или Бунин, Байрон (Гоголя примкну), Достоевский переплюнет Садо-мазом. Ну-и-ну! Узнавая страсти энти О великих и больших, Пожурю судьбу свою […]
Чатує вечір на когось димно, Іду байдужа й для всіх чужа, А під ногами тріщить противно Жовтогаряча хрумка іржа… Автобуси і хризантеми… Вітрин вогні… Навпомацки простую в темінь… Болить мені… Хотілося дощу, натомість – Гірка вода… В мені, як тісто, підходить злість… І осіда…
Дорога в порохах, і тіло, і душа. І серце з розумом ніяк не поладнає. І Бог до тебе ставиться навзаєм. І небо, кривлячись, усоте воскреша. І знову полум’я первісних ще багать, А ти – здивоване, стривожене дівчатко, Що намагається за ніч одну пізнать Усі зачитані прозріння і початки. І знов […]
Ніч безліч раз нагадає про себе Плетивом сну, мовчанням, безсонням, Острахом тиші, гілок шамотінням, Місячним вогнищем на підвіконні. Осінь крадеться, нечутна й небажана, Увійде у серце й не схоче піти. Треба подумати, вирішить, зважити На ніч залишити чи назавжди…
А вечір знову виполоскав душу, Думок пітьму, чорнішу за цей дощ. Вмочала пальці у липкі калюжі, Малюючи сліди твоїх підошв. Ну скільки там в мені тої вини? У тиші помовчу й собі пробачу. Торкнись рукою до шибок незрячих І поцілунком дощ цей зупини…
Музика пахне спогадами, ваніллю і яблуками, Бурштиновим полум’ям свічки, що плаче на новий шалик… Від музики, як від лампадки, Віє пастельними смутками, Й душа б’є об ребра крильцями, Мов запізнілий метелик… Під маскою добре ховати Своє кришталеві очі Якби ти сказав, що любиш, вона б оцінила жарт… Стискати в руках […]
Солодке літо. Ніжне літо. Медове, тепле, дощове… Яскраве. Вдягнене у квіти. Легке. Нестримне. І живе. Бузкове літо. Волошкове. Бджолиних сповнене пісень. І запах вітру – світанковий… Новий запалюється день. Безмежне, тихе, загадкове І пурпурово-золоте. А небо – ніжно-бірюзове. І липа буйно так цвіте. Коханням сповнене. І цвітом. Я силует твій […]
Це літо дійсно незбагненне – Тепло і радість. І любов. Все змінюється так шалено, Та згадую тебе я знов. Багаття запах. Терпкий. Гіркий. Солодко-м’ятний запах трав. З нічного неба впала зірка… Хочу, щоб ти мене згадав. А голос твій… Такий чарівний! І найпохмурішого дня Або вночі, як місяць срібний – […]
Літній ранок. Запах кави. Ніжність. Рук твоїх тепло. Поцілунок твій ласкавий… Певно, так завжди було. Прокидаємося рано. Потім ти на кухню йдеш І мені американо Терпкий, пряний подаєш. Сонця схід такий яскравий! І пташок солодкий спів. П’ю п’янку, пахучу каву… Зараз нам не треба слів. Посмішка твоя ласкава. Погляд ніжний […]
” ПЕРЕВЕДИ ЛЮБОВЬ НА ВЕЧНОСТЬ” Однажды ангел спросил у времени, что люди должны сделать чтобы сохранить любовь? как любовь перевести на вечность? – Любить – ответила любовь. Звёзды зимой похожи на снежинки, которые не успели упасть с неба и там от холода застыли. Зимой звезды обретают волшебное сияние новогодних праздников […]
Почему чужие? Когда мы виделись в последний раз? Когда друг-другу мы чужими стали? Мы забывали, и ночи больше не для нас… В последний раз переплетались наши руки, И тишина накрыла с головой. Виновна пред тобой. Утихли звуки.. Муки… Не видеть, как ты робко засыпаешь, Отвергнув все приличия бытия. […]