Піднявши подоли.
Щоб не заросити
Бігла осінь в поле,
Де стояли скирди.
А стерня висока
Їжаком колючим
Згорнулась в клубочок,
На неї не ступиш,
Щоб не поколоти
Ніжок своїх босих,
Біль вгамують трохи
Срібні перли-роси.
Та вже не зважала
На колючі стерні
І що мокра стала
Байдуже для неї.
2020 р.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1319Реєстрація: 06-04-2020
Достижение получено 21.07.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
