Заколисана вітром заснула зима,
Не шеберхне ніде.Срібне місячне сяйво
Теж гойдається тихо.Тікає пітьма,
Темну постать свою по кутках десь ховає.
Під ногами сніжок на морозі скрипить
І старезні дуби всі стоять, мов сторожа.
Із м”якенької хвої у зимоньки ложе,
Натомилась вона, то ж нехай ще поспить.
Вранці знову до рук біле сито візьме,
Кучугур височенних насіє-навіє.
Що вона господиня хай кожен збагне
І виконує справно її повеління.
2016 р.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1319Реєстрація: 06-04-2020
Достижение получено 21.07.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
