Порожньо в батьківськім домі,
Не живе ніхто давно в нім,
Простір травам й споришам.
Лиш ступлю я на подвір”я,
Чую голос, ненько твій я
І щемить моя душа.
Чорнобривці, рута-м”ята
І барвіночок хрещатий
Тут росли – дитинства квіти.
Ніжний запах матіоли
Не забудеться ніколи,
Скільки на цім світі жити.
2015 р.

