Впало зернятко у чорну ріллю,
Сонцем зігріту, умиту росами,
Дощами напоєну.Тихо ступлю
По ній обережно ногами босими.
І відчуваю я подих землі
Теплий, ласкавий, життям насичений,
Тут проростатимуть зерна малі,
Щоб хлібом шуміти, в піснях звеличенім.
Полем безкраїм іду і на мить
Зупинюсь, колосся торкну долонями.
Десь високо жайвора пісня летить,
Бринить, розливається срібними дзвонами.
1982 р.