Хоч нема манік”юру на пальцях
І долоні шорохуваті
Та у них помістився весь світ.
Перероблено ” море” роботи,
З досвітку на ногах. вся в турботах
Скільки місяців, скільки літ.
Хоч блакитних очей не фарбує,
Як подивиться – щастя дарує,
Випромінюють радість вони.
На губах щира усмішка-зваба,
Не було ж на них зовсім помади,
Не було ж на них зовсім помади,
А душа – океан доброти.
Кажуть – зачіска в неї не стильна,
Пов”язала квітчасту хустину,
Вишиванку свою одягла.
То здається вона – примадонна
І красунь усіх “заткне” за пояс
Оця жінка проста із села.
2016 р.

