Туман у долині тихенько приліг,
Як загнаний звір причаївся в куточку,
Це не пустило його на поріг,
Прогнало від хати вранішнє сонце.
Волосся твого, що русявим було,
Торкнулась туману срібная стрічка,
Та серденька лагідне ніжне тепло
Нас зігріватиме, здається вічність.
2015 р.