Колись маленький хлопчик
Весь свій скарб мені віддав.
Зігрів теплом він душу,
адже мені сказав:
“Візьми, монетки, тітонько,
це на квиток тобі,
це щоб до нас приїхала,
потрібна ти мені.
І ті монетки гіркою в долоню він поклав.
Усе, що назбирав, з копілочки без сумніву віддав.
Зігріти зміг маленький тим вчинком на роки.
Проклав він світлом ниточку між нами на віки.
Давно вже виріс хлопчик, і в мене сивина…
Та я не забуваю ту відданість сповна.
І ту любов безмежну, дитячу доброту,
той добрий ніжний погляд,усю ту глибину…
Прошу у Бога долі я щасливої йому,
взаємного кохання і ту ОДНУ,
яка своєю ніжністю освітить йому день,
і заспіває їм душа лагідних пісень.
Нехай скарби дитинства побачить й та ОДНА,
пошли йому кохання, прикрась його життя…
Нехай зцілиться тіло, зігріється душа
Десь є для нього мила, зустрітися пора.
Нехай живуть в достатку, в гармонії, в сім’ї
Нехай між ними буде світло, єднання тіла і душі.
Ти будь щасливим, хлопче, – бажаю я тобі
Твоя любов з дитинства була підтримкою мені.
Я дякую тобі.© Ольга Моцебекер
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
