“Через нашу хату вже качки летять” –
Слова пісні й досі в моїм серці.
Бо стояла хата край села,
Недалеко – лісове озерце.
Водилось там багато дичини:
Гуси та качки, навіть куріпки.
І вони збирались восени,
Щоб на зиму в вирій відлетіти.
І стояли довго ми малі,
Махали їм руками на прощання,
Аж поки десь за обрієм в імлі
“Розчинилась” ця пташина зграя.
Навесні верталися птахи,
Їм назустріч знову вибігали.
Хвиля-радість била в береги,
Наче ми родину зустрічали.
2016 р.

