Молодії літа наші
Колись вгору підіймались,
Тепер котяться згори,
Наче стиглі гарбузи.
Роки…Роки…Вас немало
Нам зозуля накувала.
І зогледітись не встигли –
Як промчали, десь поділись.
Та серпанком легким срібним
Русу косу ви покрили,
На чолі лишили зморшку,
Молодо лиш сяють очі.
Їх ви не змогли змінити,
А ще серденько.Любити
Не втомились вони й досі,
Хоч прийшла життєва осінь.
2020 р.