Мені болять її печальні очі
І під хустиною сніг сивини.
В які краї роки дівочі
Лелеки віднесли неначе сни?
Така худенька, в ситцевому платті
Й така легка, немов небес блакить,
Її любов й добро крилаті
В житті нас зігрівають кожну мить.
Колись вона співала колискові
І дарувала світ казкових снів,
А нині вітер вересковий
Вночі шепоче голосом синів…
Чи не тому, що манить дух оселі,
Ввібравши ті матусині пісні,
Немов до рідної купелі
Ми линемо птахами навесні.
Думок на тему “Матері”
Сумний та чистий спогад про рідну маму. Торкається душі глибоким смутком. Дякую!