Плету в душі і біле, і червоне,
І чорне вже змережилось, на жаль,
Прозоре, як сльоза, бува, солоне,
Хапне свою невидиму вуаль.
Плету таки: із жовтого – намистом
Встеляю мимоволі кожен крок
І тішуся, як за́вжди, падолистом,
Що осінь заласкавлює в стібок.
Плету собі і мчу в небесно-синє,
Примружуючи погляд в кольори,
Тоді уже із барв своєї скрині
Мотив складу осінньої пори.
19–20.09.2018
