Природа знову ожива,
Теплом і квітами озветься.
І ось Шевченкові слова
Укотре гріють наше серце.
В минуле сходяться роки,
Нові народжуються люди,
Але Шевченкові рядки
Вестимуть мудрістю повсюди.
І матір, й долю, і село,
Й вишень заквітчаних окрасу –
Усе життя перенесло
В слова Великого Тараса.
І біль, і сором, горе, жаль,
Гарячий заклик повставати,
Коси дівочої печаль,
Панам прокляття і царату –
Усе це сказано було,
Щоб нам зостатися уроком,
Щоби із ві́ршів ожило
Зерно, посіяне Пророком.
Щоб на оновленій землі
Врага не було, супостата,
Щоби дорослі і малі,
Як він, любили землю-матір.
Тоді розщедряться дощі,
Очистять помисли і душу,
Дерева, квіти і кущі
Її, освітлену, зворушать.
На гору вийде юний цвіт,
Всміхнуться квіти березневі
І принесе весь білий світ
Уклін і шану Кобзареві!
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
