Для голосування необхідно авторизуватись

Жінка (акровірш)

Жіноча доля повертається, як квітка,

І тихо в’яне від пелюстки до стебла,

На плечі щастя опадає досить рідко,

Кудись летить і повертається нізвідки,

А ще чекає найріднішого крила.

 

Жіночі сльози – і від розпачу, й щасливі,

І в безнадії, і закохана сльоза,

Ніким непрохані, і надто полохливі,

Комусь несправжні, як міраж, або мінливі,

А то терпкі, і ще гіркі, як та гроза.

 

Жіноча осінь усміхається кленово,

Іде світаннями у крапельки роси,

Несе свій подих і цілунок загадковий,

Коли й мовчить в обіймах бажаного слова,

А потім знов одна очікує краси.

 

Жіночий погляд, а для когось лиш спокуса…

І ніжне серце – та комусь глуха стіна…

Найти розраду і все витримати мусить!

Коли ж ту душу, наче яблуню не трусять!

А кожна жінка – мов народжена весна!

 

4

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Інна Гончар

278
Коментарі: 0Публікації: 106Реєстрація: 31-07-2018