Зітхали жінки, матері і дівчата,
Зітхали у спогадах чоловіки́…
Скорботною стрічкою в’ється розплата
За кров’ю позначені в серці стібки.
Зітхала земля, бо не в силі мовчати,
Кричала крізь стогін і сотні смертей,
А Сотня, розправивши душі крилато,
Вже стала на захист вкраїнських дітей.
Зітхала зима закривавленим болем
І правди шукала помежи хрести.
Чому ж це і досі, згорьована доле,
Ти мусиш цей хрест у жалобі нести?!
Інна ГОНЧАР
