Історія того кохання,
Була беззмістовна й пуста,
Та все ж, вона вірила й знала,
Що десь, позивалась душа.
Дивилась в вікно опівночі,
Рукою зминавши вуаль,
Про себе пророче мовляла,
Зневірливе слово: “Кохай”…
Летіли слова поміж хмари,
Сплітали шнурочок із мрій,
І може тоді досягали,
По той бік, вікно, уночі…
Світилося зорями небо,
І шторилась світла вуаль,
Десь букви літали в потребі,
Хтось вірив у слово “кохай”…
12.08.2021