Для голосування необхідно авторизуватись

Не розслабляюсь!

Інколи я задихаюся в світі,
Мало повітря (чи мало тепла?),
Інколи змінює зиму на літо,
Інколи просто в душі зима….

Заверховоджує мною вітер,
Ні, то не той, що хмари жене.
Той вже давно сльози всі витер,
Вітер то той, що гонить мене…

В спину з розгону, в плечі з розмаху,
Часто у розпачі плаче душа.
Щось пережила, щось б’ю до краху,
Щось бережу, що в думках осіда.

Інколи…Часто рахую упадки,
Знову з рахунку зіб’юсь як завжди.
Скільки було їх?Не маю й гадки,
Тільки за ними згоріли мости…

Розчарувалася, рвала всі фото,
Плакала гірко, коліна в стерні…
Знаю, що втралила більше, ніж злото,
Та я не шкодую, то було не мені…

Чекаю щоранку нової я днини,
Щасливо всміхаюся ранній зорі.
І вірю! Ви чуєте? Вірю дитинно,
Що десь приготована мрія й мені.

Люблю це життя із його форсажами,
Бо в ньому у мене щаслива сім’я.
А те, що десь іноді гонить вітрами,
Певно, щоби не розслаблялася я…

1

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

Оксана Граб'юк

98
Коментарі: 0Публікації: 54Реєстрація: 12-05-2020

Срібне перо

Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій