Для голосування необхідно авторизуватись

Сенс життя

Коли важко — молюсь, не плачу.
Просто знаю : і це мине.
Хто образив — тому пробачу,
Бог завжди ж пробачає мене.

А тривожить! О як тривожить!
В серці камінь, в душі — тягар.
Тільки віра тверда поможе
Розтрощити в собі той чар.

Сльози душать… Мов океаном,
Розливається в венах жаль.
У душі біль стає вулканом,
Підіймається пилу вуаль.

Вже, здається, немає сили,
Вже, здається, паду в той пил.
Тільки що це? І знову крила,
Знову звідкись збираю сил.

Де впаду, там встаю миттєво,
Не посмію заплакати, ні!
Бо упадки, то так життєво,
Так вже звично іти по стерні.

Обпікалась, ломила мрії,
Розбивалась об небуття.
Та по – іншому я не вмію,
Певно, в тому і сенс життя!

Але я вже тепер не плачу…

© Оксана Граб’юк «Сенс життя»

3

Автор публікації

Офлайн 3 місяці

Оксана Граб'юк

116
Коментарі: 0Публікації: 54Реєстрація: 12-05-2020

Срібне перо

Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій