Для голосування необхідно авторизуватись
ok
Штормило море.
Навісні вітри
Вітрила рвали,рвали чайкам крила,
Кололи скелі на самотні брили.
І був у захваті від отакої гри
Нащадок Тора.
Штормило море.
Мітинги,рубці-
Хтось вже пропав,а інші-у полоні.
І лиш на дні дрібненькі камінці
Сполохано тулились у долоні
Нащадку Тора.
Штормило море…
Звучить розчулено струна В обіймах ніжного мажору – Це щедро ділиться вона Всім сокровенним у цю пору. І у мереживі вітрів, […]
Заросте стежка – і не знайдеш волі, Упаде мережка на чужому полі, Та, яку ночами вишивала мати… Комусь треба жити, а тобі? […]
Промінь душі крізь роки і віки, Усесвіту вікно… крізь долю Твоїх очей міжзоряні світи Відкриють серця щирість мою
Возвышенно пели страницы О чувствах кому-то далеких. Изящные тонкие пальцы Выводили все новые строки. ⠀ Улыбка касаясь ресницы, Смягчает печальные вздохи. И […]
