Для голосування необхідно авторизуватись

Присвята

О, друже мій, ти знову в круговерті,
У пориванні в невідомому даль,
Ти, як метелик у блакитнім небі
Який спіймати хочеться, на жаль.
Тобі ж відоме відчуття розлуки,
І розпачу, і жалю, і проблем.
Та все ж ти не спиняєш кроки,
Аби отримати той ніжний щем.
Щоби серця сплелися в суголоссі
А очі подивилися у даль,
В бездонну даль, навпроти – очі,
Що хочуть розірвати цю вуаль.
Поринути у душу, як у всесвіт,
Читати та напитися думок.
Знайшов для себе місце, ставить хрестик
Аби побудувати тут місток.
І все це розказали тільки очі,
Які в мовчанні потопали знов.
Не треба слів, для цього треба – очі,
Аби ви зрозуміли, то – любов!
/31 грудня 2019/

3

Автор публікації

Офлайн 11 місяців

Олександр Кравчук

10
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 10-08-2020