Для голосування необхідно авторизуватись

Козацька діброва

 

Долаючи з Батурина дорогу

на Крим турецький й Запорізьку січ,

стрів біля річки кобзаря старого

козацький сотник Дума віч-на-віч.

 

Сидів сліпець на березі крутому

і піснеслів наспівував сумний.

Давно старий не мав сім’ї і дому,

тож душу укладав в переказ свій.

 

Перебирав співець бандури струни

і над обривом линули слова.

Співав про ліс, полів зелені вруни,

як не була ще сива голова…

 

Приліг отаман поряд, пісню слухав,

думки снували в буйній голові.

Ще плескіт хвиль доносився до вуха

та коник вторив старцю у траві.

 

Дивився то на Вовчу, то на луки,

на Бурханів підкову вдалині

і згадував кохану, що розлуку

не витримала з милим в чужині.

 

Пригадував козацьких побратимів,

з якими Україну захищав.

Чув клекіт бою, барабанних ритмів

і вогник у очах його блищав.

 

Родився в цих краях і тут він виріс,

та юнаком подався геть, на Січ,

бо зненавидів хлопця, його щирість,

старий поміщик, клишоногий сич.

 

Його Оксану той віддав татарам,

і тим собі свободу лях купив.

Душа козацька вимагала кари,

тому сича минулоріч убив.

 

У пам’ять про Оксану, побратимів,

про всіх, що полягли за рідний край,

він вирішив, що вернеться із Криму

і закладе на Бурханах їм гай.

 

Та не судилося, бо й сам загинув Дума

із турками в нерівному бою

і не дає мені його задума

забути про історію свою.

 

На згадку про Оксану чорноброву,

про Думу, всіх загиблих козаків

все ж хочу насадити гай-діброву,

щоб пам’ять збереглася на віки.

 

Беріг щоб кожен дуб козацьку душу,

а буйні крони пам’ять всім несли,

перетворивши в рай закляклу сушу

і українство, сам народ, спасли.

 

Хай бережуть козаччини основу

і по землі розносять предків цвіт!

Такою у майбутньому діброву

я бачу через сотні довгих літ.

 

10.08.2018

3

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Oleksandr Machula

14
Коментарі: 3Публікації: 5Реєстрація: 10-08-2018