Забагато в житті екстриму
жалем в серце гірке жалО.
Всі дороги ведуть до Риму,
а чому б не в моє село?
Диким болем в душі зринає,
б’ ється в дзвони пустих церков.
Вимирає село,вмирає
під квиління старих дібров.
Пахне сонцем спориш вухатий,
а медункою- сіножать,
мій журавлику,вчись літати,
бо на осінь й тобі втікать.
…Лиш зозулі рокИ даруюють
посивілим батькам- дідам.
Не задушать і не сплюндрують,
не загинеш,бо я- не дам!