Чомусь складається в житті все так
Що слів важливих не встигаємо сказати…
Не вистачає часу на близьких
Ціни не знаємо, допоки не почнем втрачати.
Та з-поміж всіх людей, що поряд з нами,
Найменше приділяємо уваги мамі!
Людині, – завдяки якій, прийшли в цей світ!
Робили перші кроки, слово вимовляли…
В якої очі не змикались цілу ніч,
Аби лиш ми солОдко спали!
Та скільки йдемо по життю, –
Очима завжди проводжає…
Думками з нами, серцем теж
Своєї мудрості навчає!
Тож хочу я моментом скористатись
При всіх знайомих, рідних і близьких.
Велике “дякую”, тобі сказати , мамо!
За те, що є у мене ти!
Тобі бажаю я з роками
Цвісти і пахнути на радість нам.
А гостей, всіх я закликаю :
“Підняти тост , за кращу з мам!”