Він мені шепоче: “Непочуті”
Я іду на зов той, до них.
– Скільки ще доріг здолати треба,
Щоб зустрітись і почути їх?
– Не спіши! Зроби лиш крок один.
Серед гулу воєн й шуму вітру
стукіт серця проривається й звучить.
– Чуєш? Я іду до тебе. Я почула,
Адже маємо з тобою світ один.